Дата та місце народження:
13 січня 1969 року, село Тріскині, Сарненська територіальна громада, Сарненський район.
Дата та обставини загибелі:
10 вересня 2022 року загинув під час контрнаступу у селі Мале Веселе, на Харківщині.
Звання:
Підрозділ:
Місце поховання:
місто Сарни, Сарненський район, 18 вересня 2022 року.
Життєпис:
Навчався у Тріскинській школі. По закінченню школи вступив до Дубровицького професійного училища. Після закінчення училища служив в армії. Службу проходив в в Грузії. Був одружений та мав 5 дітей. Працював на залізниці у пожежному поїзді. Станіслав Іванович проживав у м.Сарни по вул. Миру.
Коли росія окупувала Донбас він став на захист Батьківщини: з 2015 по 2019 роки брав участь в АТО/ООС. За цей період захисту він був відзначений нагородами, подякою та грамотою. З яких були: 2 медалі Ветерана війни, учасника АТО та медаль до 25-ти річчя Незалежності України.
Станіслав Іванович був хорошим чоловіком, люблячим батьком та турботливим дідусем, надійним другом. Любив їздити на риболовлю та грати на гармошці (через це отримав позивний Муза ще в 2015 році), мав багато друзів та знайомих. Завжди для всіх був авторитетом, був веселий, жартівливий, добрий. Любив свою Батьківщину.
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, 24 лютого 2022 року, він не вагаючись на другий день війни пішов добровольцем на захист України. Був у воєнній роті охорони, а в березні вступив до 14 ОМБР імені Князя Романа Великого.
Був добрим товаришем із Хірним Владиславом Володимировичем. Разом з ним в один день і загинули.
Коли росія окупувала Донбас він став на захист Батьківщини: з 2015 по 2019 роки брав участь в АТО/ООС. За цей період захисту він був відзначений нагородами, подякою та грамотою. З яких були: 2 медалі Ветерана війни, учасника АТО та медаль до 25-ти річчя Незалежності України.
Станіслав Іванович був хорошим чоловіком, люблячим батьком та турботливим дідусем, надійним другом. Любив їздити на риболовлю та грати на гармошці (через це отримав позивний Муза ще в 2015 році), мав багато друзів та знайомих. Завжди для всіх був авторитетом, був веселий, жартівливий, добрий. Любив свою Батьківщину.
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, 24 лютого 2022 року, він не вагаючись на другий день війни пішов добровольцем на захист України. Був у воєнній роті охорони, а в березні вступив до 14 ОМБР імені Князя Романа Великого.
Був добрим товаришем із Хірним Владиславом Володимировичем. Разом з ним в один день і загинули.
Нагороди:
нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
