Дата та місце народження:
Дата та обставини загибелі:
Загинув 03 червня 2023 року поблизу населеного пункту Дачне Донецької області, в результаті бойових дій.
Звання:
молодший лейтенант.
Підрозділ:
104-а окрема бригада територіальної оборони, 60 батальйон «Поліські вовки»
Місце поховання:
місто Сарни, Сарненський район, 8 червня 2023 рік.
Життєпис:
Навчався у НВК «Школа-колегіум» ім.Т.Г.Шевченка з 2000 по 2010 роки. Спочатку ще маленьким Дмитро захопився футболом, потім баскетболом у школі. Батьки дбали про сина, як могли. Особливо Дмитро поважав і любив тата.
От тільки у 17 років Дмитру довелося провести його у останню путь. Тоді його підтримкою став рідний дядько, якого Діма дуже поважав. Підвищене відчуття патріотизму в нього було завжди. У випускному класі Дмитра захопило мистецтво бойового гопаку. Потренувавшись деякий час, він стає чемпіоном України з бойового гопаку.
З 2010 по 2011 роки Дмитро навчався у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» за професією "Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування".
А потім продовжує навчання у Мирогощанському аграрному фаховому коледжі. З 2013 по 2016 рік навчався у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Енергетика сільськогосподарського виробництва».
Під час навчання в університеті, став брати участь у спортивних змаганнях м.Києва і України та виборювати призові місця. Так Дмитро став майстром спорту з хортингу. Та найбільшим його захопленням стає бокс.
Постійні тренування, які не стільки навантажували, скільки мотивували працювати над собою далі. Вже скоро Дмитро став кандидатом у майстри спорту із боксу, чим дуже пишався. Супроводжувала і підтримувала його вибір кохана дружина Світлана.
Дмитро Войтюк декілька років працював в поліції міста Київ. Став старшим екіпажу і офіцером: лейтенантом поліції. Пізніше захотів розвиватися і пішов працювати ближче до сфери за якою навчався - менеджером з продажу в ТОВ Електросистеми України.
На початку повномасштабного вторгнення, Дмитро перевіз дружину і сина з Києва в Сарни, а сам пішов у військомат і записався у добровольці ТРО. Далі вони стали окремою 104 бригадою ЗСУ.
Спочатку захищали периметр міста Сарни, далі перемістилися до кордону з Білорусією. Там його призначили командиром відділення, а вже скоро командиром 2 взводу 1 роти.
За час служби був відзначений грамотами та годинником від голови Рівненської обласної державної адміністрації, за відповідальне ставлення та зразкове виконання службових обов’язків, високий військовий професіоналізм, активну службу в обороноздатності країни.
У квітні 2023 року хлопців перемістили на Бахмутський напрямок. Тут Дмитро Войтюк отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта. Дуже переймався своїми підлеглими «я так переживаю за своїх пацанів, щоб зберегти їх». Хлопців зберіг, а себе ні. Всі його пам’ятають за позивним «Чечен».
От тільки у 17 років Дмитру довелося провести його у останню путь. Тоді його підтримкою став рідний дядько, якого Діма дуже поважав. Підвищене відчуття патріотизму в нього було завжди. У випускному класі Дмитра захопило мистецтво бойового гопаку. Потренувавшись деякий час, він стає чемпіоном України з бойового гопаку.
З 2010 по 2011 роки Дмитро навчався у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» за професією "Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування".
А потім продовжує навчання у Мирогощанському аграрному фаховому коледжі. З 2013 по 2016 рік навчався у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Енергетика сільськогосподарського виробництва».
Під час навчання в університеті, став брати участь у спортивних змаганнях м.Києва і України та виборювати призові місця. Так Дмитро став майстром спорту з хортингу. Та найбільшим його захопленням стає бокс.
Постійні тренування, які не стільки навантажували, скільки мотивували працювати над собою далі. Вже скоро Дмитро став кандидатом у майстри спорту із боксу, чим дуже пишався. Супроводжувала і підтримувала його вибір кохана дружина Світлана.
Дмитро Войтюк декілька років працював в поліції міста Київ. Став старшим екіпажу і офіцером: лейтенантом поліції. Пізніше захотів розвиватися і пішов працювати ближче до сфери за якою навчався - менеджером з продажу в ТОВ Електросистеми України.
На початку повномасштабного вторгнення, Дмитро перевіз дружину і сина з Києва в Сарни, а сам пішов у військомат і записався у добровольці ТРО. Далі вони стали окремою 104 бригадою ЗСУ.
Спочатку захищали периметр міста Сарни, далі перемістилися до кордону з Білорусією. Там його призначили командиром відділення, а вже скоро командиром 2 взводу 1 роти.
За час служби був відзначений грамотами та годинником від голови Рівненської обласної державної адміністрації, за відповідальне ставлення та зразкове виконання службових обов’язків, високий військовий професіоналізм, активну службу в обороноздатності країни.
У квітні 2023 року хлопців перемістили на Бахмутський напрямок. Тут Дмитро Войтюк отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта. Дуже переймався своїми підлеглими «я так переживаю за своїх пацанів, щоб зберегти їх». Хлопців зберіг, а себе ні. Всі його пам’ятають за позивним «Чечен».
