Петров Євгеній Михайлович

Дата та місце народження:

17 листопада 1974 року, Кустанайська область (Казахстан)

Дата та обставини загибелі:

Помер 9 жовтня 2023 року зупинка серця, внаслідок травм та поранень, які він отримав під час виконання бойових завдань у Бахмуті.

Звання:

солдат.

Підрозділ:

військова частина А7098 у 14 окремий стрілецький батальйон "Полісся".

Місце поховання:

місто Сарни, Сарненський район, Сарненська територіальна громада, 10 жовтня 2023 рік

Життєпис:

Через п’ять років, мама з маленьким Євгенієм повертаються на проживання у м.Сарни. Так слалося у сім’ї, що далі мама одна виховувала сина. Навчався у Сарненській ЗОШ№2 (нині ліцей №2). У дитячі та юнацькі роки цікавився авіа та радіомоделюванням, відвідував гурток радіоелектронного конструювання при Сарненському будинку дітей та молоді.
Пізніше проходив строкову військову службу в армії у м.Львів. Після служби Євгеній одружився, і у подружжя народилося двоє дітей. Він був дуже добрим батьком та вірним чоловіком. Дуже любив тварин. У них в квартирі мирно уживалися рибки, папуга та котики.
Згодом Євгеній вступив на навчання у Київський Національний юридичний університет, де здобув фах юриста, але за професією ніколи не працював.
Деякий час пропрацював експедитором у ТОВ «Сарненський хлібозавод». До повномасштабного вторгнення працював у ТОВ «Мінерал».
На початку повномасштабного вторгнення Євгеній Михайлович не вагаючись став на захист Батьківщини. Служив солдатом військової частини А7098 у 14-му окремому стрілецькому батальйоні "Полісся". Мав позивний Карлсон, бо дуже любив солодощі.
Був випадок, що він під час служби знайшов пораненого лебедя, приніс в бліндаж де разом з побратимами виходили білого красеня та відпустили на волю. Він був справжнім патріотом з загостреним почуттям справедливості. Мамі та рідним говорив що все добре, ніколи не скаржився на буденні проблеми служби.
За сумлінне виконання військових обов’язків був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави».