Дата та місце народження:
17 листопада 1974 року, Кустанайська область (Казахстан)
Дата та обставини загибелі:
Помер 9 жовтня 2023 року зупинка серця, внаслідок травм та поранень, які він отримав під час виконання бойових завдань у Бахмуті.
Звання:
Підрозділ:
військова частина А7098 у 14 окремий стрілецький батальйон "Полісся".
Місце поховання:
місто Сарни, Сарненський район, Сарненська територіальна громада, 10 жовтня 2023 рік
Життєпис:
Через п’ять років, мама з маленьким Євгенієм повертаються на проживання у м.Сарни. Так слалося у сім’ї, що далі мама одна виховувала сина. Навчався у Сарненській ЗОШ№2 (нині ліцей №2). У дитячі та юнацькі роки цікавився авіа та радіомоделюванням, відвідував гурток радіоелектронного конструювання при Сарненському будинку дітей та молоді.
Пізніше проходив строкову військову службу в армії у м.Львів. Після служби Євгеній одружився, і у подружжя народилося двоє дітей. Він був дуже добрим батьком та вірним чоловіком. Дуже любив тварин. У них в квартирі мирно уживалися рибки, папуга та котики.
Згодом Євгеній вступив на навчання у Київський Національний юридичний університет, де здобув фах юриста, але за професією ніколи не працював.
Деякий час пропрацював експедитором у ТОВ «Сарненський хлібозавод». До повномасштабного вторгнення працював у ТОВ «Мінерал».
На початку повномасштабного вторгнення Євгеній Михайлович не вагаючись став на захист Батьківщини. Служив солдатом військової частини А7098 у 14-му окремому стрілецькому батальйоні "Полісся". Мав позивний Карлсон, бо дуже любив солодощі.
Був випадок, що він під час служби знайшов пораненого лебедя, приніс в бліндаж де разом з побратимами виходили білого красеня та відпустили на волю. Він був справжнім патріотом з загостреним почуттям справедливості. Мамі та рідним говорив що все добре, ніколи не скаржився на буденні проблеми служби.
За сумлінне виконання військових обов’язків був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави».
Пізніше проходив строкову військову службу в армії у м.Львів. Після служби Євгеній одружився, і у подружжя народилося двоє дітей. Він був дуже добрим батьком та вірним чоловіком. Дуже любив тварин. У них в квартирі мирно уживалися рибки, папуга та котики.
Згодом Євгеній вступив на навчання у Київський Національний юридичний університет, де здобув фах юриста, але за професією ніколи не працював.
Деякий час пропрацював експедитором у ТОВ «Сарненський хлібозавод». До повномасштабного вторгнення працював у ТОВ «Мінерал».
На початку повномасштабного вторгнення Євгеній Михайлович не вагаючись став на захист Батьківщини. Служив солдатом військової частини А7098 у 14-му окремому стрілецькому батальйоні "Полісся". Мав позивний Карлсон, бо дуже любив солодощі.
Був випадок, що він під час служби знайшов пораненого лебедя, приніс в бліндаж де разом з побратимами виходили білого красеня та відпустили на волю. Він був справжнім патріотом з загостреним почуттям справедливості. Мамі та рідним говорив що все добре, ніколи не скаржився на буденні проблеми служби.
За сумлінне виконання військових обов’язків був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави».
Нагороди:
нагороджений медаллю «За оборону рідної держави»