Дата та місце народження:
Дата та обставини загибелі:
Загинув 15 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дружба Донецької області.
Звання:
Підрозділ:
24-а окрема механізована бригада імені Короля Данила, перший стрілецький батальйон, окремий кулеметний взвод
Місце поховання:
місто Сарни, Сарненський район, Сарненська територіальна громада, 21 лютого 2024 рік
Життєпис:
З 1986 по 1995 роки навчався у НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г.Шевченка. Після 9-го класу продовжив навчання у Сарненському ВПУ-22. З дитинства любив читати. Як згадує мама - завжди був з книгою.
Також відвідував різні гуртки, що діяли при Будинку дітей та молоді. Здобувши спеціальність «молодший організатор, спеціаліст будівельного виробництва» з 1999 року працював у ПЧ-6 монтером колій на Сарненській дистанції колії Львівської залізниці.
У 2003 році одружився, з дружиною виховували двох синів. Згодом заочно закінчив Дніпровський націона́льний університе́т залізни́чного тра́нспорту імені академіка Всеволода Лазаряна. У листопаді 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України.
Солдат-кулеметник Петро Кулько проходив службу у 24-тій окремій механізованій бригаді імені Короля Данила, першому стрілецькому батальйоні, окремому кулеметному взводі. Захисник пережив три поранення, але відважно повернувся до бойових дій, знаючи, що ризикує життям.
За турботу про інших, відданість та велике добре серце побратими дали йому позивний «Батя». Після третього поранення Петро Олександрович нарешті зустрівся з родиною. Тривале лікування проходив у Рівненському госпіталі.
І після виписки знову повернувся до побратимів. Тоді вже серце дружини відчувало що це остання їхня зустріч, але він говорив їй, що йде захищати своїх синів, щоб вони не знали що таке війна. Петро дуже вірив у перемогу України і щиро мріяв повернутися додому до своєї родини і друзів.
Щирий та усміхнений, добрий, світлий Воїн Петро Кулько прагнув захистити рідних та близьких від війни, вважав своїм обовʼязком відстоювати незалежність та цілісність своєї держави.
Також відвідував різні гуртки, що діяли при Будинку дітей та молоді. Здобувши спеціальність «молодший організатор, спеціаліст будівельного виробництва» з 1999 року працював у ПЧ-6 монтером колій на Сарненській дистанції колії Львівської залізниці.
У 2003 році одружився, з дружиною виховували двох синів. Згодом заочно закінчив Дніпровський націона́льний університе́т залізни́чного тра́нспорту імені академіка Всеволода Лазаряна. У листопаді 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України.
Солдат-кулеметник Петро Кулько проходив службу у 24-тій окремій механізованій бригаді імені Короля Данила, першому стрілецькому батальйоні, окремому кулеметному взводі. Захисник пережив три поранення, але відважно повернувся до бойових дій, знаючи, що ризикує життям.
За турботу про інших, відданість та велике добре серце побратими дали йому позивний «Батя». Після третього поранення Петро Олександрович нарешті зустрівся з родиною. Тривале лікування проходив у Рівненському госпіталі.
І після виписки знову повернувся до побратимів. Тоді вже серце дружини відчувало що це остання їхня зустріч, але він говорив їй, що йде захищати своїх синів, щоб вони не знали що таке війна. Петро дуже вірив у перемогу України і щиро мріяв повернутися додому до своєї родини і друзів.
Щирий та усміхнений, добрий, світлий Воїн Петро Кулько прагнув захистити рідних та близьких від війни, вважав своїм обовʼязком відстоювати незалежність та цілісність своєї держави.
