Дата та місце народження:
Дата та обставини загибелі:
Загинув о 17-й годині 10 серпня 2014 року від кулі снайпера в бою поблизу Іловайська Донецької області
Залишилася дружина Ірина, двоє дорослих дітей — Ольга й Андрій та дві маленькі онуки.
Залишилася дружина Ірина, двоє дорослих дітей — Ольга й Андрій та дві маленькі онуки.
Звання:
Очолював рівненську розвідгрупу з 12 осіб, яка допомагала «Азову» штурмувати селище.
Місце поховання:
м. Рівне, кладовище Нове, алея Героїв.
Життєпис:
Народився 1968 року в селі Курозвани (Гощанський район, Рівненська область); був у мами другим сином з трьох.
Закінчив Курозванівську ЗОШ. Олег Тарасюк — колишній морський піхотинець, родом з с. Курозвани Гощанського району Рівненської області[1]. Служив на Тихоокеанському флоті; за військовим фахом — підводник-диверсант. Навчався у першому професійно-технічному училищі міста Рівне. Працював на «Азоті» муляром-монтажником. Працював у Рівному, мав власне підприємство. Торгував тракторами з Європи. За власні кошти облагородив озерце в рідному селі. Розводив рибу в Курозванах, орендував два ставки. В нього залишились дружина, двоє дітей та двоє онуків. Співпрацював з фермерським господарством «Гітас» і був спонсором однойменної футбольної команди.
Коли розпочалися бойові дії на Сході, пішов у військкомат. Виявилося, що його військової справи там нема, тоді записався у добровольчий корпус «Правий сектор». Став інструктором; перший раз поїхав у травні 2014 року. Воював в Донецьку, Амвросіївці та Карлівці; очолював рівненську розвідгрупу з 12 людей, яка допомагала «Азову» штурмувати селище.
Закінчив Курозванівську ЗОШ. Олег Тарасюк — колишній морський піхотинець, родом з с. Курозвани Гощанського району Рівненської області[1]. Служив на Тихоокеанському флоті; за військовим фахом — підводник-диверсант. Навчався у першому професійно-технічному училищі міста Рівне. Працював на «Азоті» муляром-монтажником. Працював у Рівному, мав власне підприємство. Торгував тракторами з Європи. За власні кошти облагородив озерце в рідному селі. Розводив рибу в Курозванах, орендував два ставки. В нього залишились дружина, двоє дітей та двоє онуків. Співпрацював з фермерським господарством «Гітас» і був спонсором однойменної футбольної команди.
Коли розпочалися бойові дії на Сході, пішов у військкомат. Виявилося, що його військової справи там нема, тоді записався у добровольчий корпус «Правий сектор». Став інструктором; перший раз поїхав у травні 2014 року. Воював в Донецьку, Амвросіївці та Карлівці; очолював рівненську розвідгрупу з 12 людей, яка допомагала «Азову» штурмувати селище.
Нагороди:
нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
Меморіальні дошки:
- В Курозванівській ЗОШ відкрито меморіальну дошку випускнику Олегу Тарасюку;
- 20 вересня 2015 року, у Курозванах освячено пам'ятник Дмитру Козачонку і Олегу Тарасюку.
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 26.
- відзнака ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).
- ззгідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне» (посмертно).
- 20 вересня 2015 року в селі Курозвани освятили пам'ятник борцям, полеглим за волю незалежної України — Олегу Тарасюку та Дмитру Козачонку.
- вшановується 10 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
